Вівторок, 25.09.2018, 20:42
Вітаю Вас, Гість

Чому хворіють діти

    Мене часто запитують, з чого я починала. Звісно, із повернення дітям здоров'я. Захворюваність їх була дуже високою. Про які зміни в педагогіці можна було мріяти, коли діти хворі? Довелося вникати, у чому причини повального дитячого нездоров'я. Зазвичай у хворобах дітей батьки звинувачують: лікарів, дитячі садки, погоду, екологію, бабусь, тільки не себе. Якось у газеті мені трапилася така таблиця.

Причини хвороб:

10 % — спадкові;

20 % — вроджені (набуті ще до народження);

20 % — несприятливе довкілля;

50 % — спосіб життя.

    Я замислилася, стала спостерігати і переконалася, що насправді той спосіб життя, який ми ведемо, не може не руйнувати дитину. Саме руйнувати. І що образливо: це робимо ми самі, дорослі, докладаючи до цього чимало сил і старань. Хронічне перегрівання дитини. Зверніть увагу, як одягнені діти? Це просто хвороба століття, хвороба всіх батьків, бабусь, дідусів (при­чому тільки в нашій країні). Надміру закутана дитина не здатна руха­тися, а якщо їй і вдається впоратися з вантажем одягу, то вона швидко перегрівається. Перегрівання — річ небезпечна. У малюка генетично закладена здатність легше переносити холод, ніж спеку. Батьків переконати в цьому неможливо. Сумно. Ще Гіпократ доводив: «Хто часто тримає себе в теплі, у того відбуваються такі шкідливі наслідки: зніженість м'язів, слабкість нервів, тупість розуму, кровотечі, непритомності». Теплий одяг, висока температура повітря детренують організм. Незагартовані діти за найменшого зниження температури мерзнуть, легко переохолоджуються і, звичайно, хворіють. Безглуздо, коли одяг, та ще надміру теплий, є причиною хвороби. Чому не малюк вирішує, що одягти, а дорослі за нього? Навіть якщо він пручається, не бажає, кричить: «Мені спекотно!» — одягнуть насильно. Але ж призначення одягу — зберегти тіло від надмірного переохолодження. Тіло має бути в прохолодному середовищі. Так здо­ровіше. Але насильство одягом—ще не все. Наші батьки практикують і насильство їжею. Неправильне годування. Здоров'я багато в чому залежить від того, що і як ми їмо. А батьки годують дітей в основному солодким, борошняним, жирним. Одні дітлахи страждають на ожиріння, інші — відсутністю апетиту. Чи бачили ви, щоб тварини годували своє дитинча насильно? Такого в природі не буває. А в людей так завжди. Вдома норму встановлює мама, орієнтуючись на себе, у дитячому садку — керує інструкція Міністерства охорони здоров'я, для всіх єдина, без урахування зросту, ваги, апетиту та емоційного стану дитини. Насильницьке годування спричиняє навіть захворювання — анорексію. Відомий психотерапевт В.Леві радить: «Не нав'язуйте їжу ні собі, ні іншим. Дитині — в жодному разі. Свобода в їжі — священна». Гіподинамія (малорухливість). Діти ростуть у русі — це їхній нормальний стан; стримування рухів викликає м'язову слабкість, по­рушення обмінних процесів. А батьки і вихователі в дитячому садку намагаються стримати дитячу активність: «Не бігай!»; «Не лізь!», «Вдаришся!», «Впадеш!» тощо.

    Часто можна бачити маму, що прогулює в колясці малюка З—4-х років, який із нудьгою і байдужістю дивиться довкола. Таке життя призводить не лише до атрофії м'язів а й до затримки розвитку мозку. Коляски призначені для інвалідів, але навіщо ж здорових дітей робити інвалідами?

    У дитячих садках, особливо у великих групах, діти часто і довго сидять на стільцях, навіть на прогулянках мало ходять, бігають, стри­бають, а це теж шлях до хвороби.

    За найменшого нездужання або захворювання дорослі вдаються до лікарських препаратів, причому вимагають найефективніших, щоб дитина швидше одужала. Дуже часто невиправдано призначаються антибіотики і сульфаніламідні препарати. Ми забуваємо, що будь-які ліки, а вже антибіотики тим паче, руйнують імунну систему організму. Малюк стає слабким, незахищеним, частіше хворіє.

   Здоров'я насамперед залежить від стану психіки. Пригнічена психіка позбавляє дитину душевного комфорту, викликає тривожність, занепокоєння, страх тощо. Поспостерігайте за стосунками дорослих і дітей і побачите, що дорослі без кінця висловлюють незадоволення дітьми з різних при­чин намагаються керувати дитиною, підкоряти своїй волі, бажанням. Такий спосіб спілкування викликає протест дітей, який виражається в капризах, плаксивості, впертості. Емоційно-вольова сфера перебуває в напруженні. Пригнічений малюк частіше хворіє. І ця причина теж на нашій совісті.

    Підбиваючи підсумки своїх спостережень, я зробила висновок: орга­нізм дитини живе на насильстві і придушенні. Відсутність свободи і са­моорганізації— неприродний стан організму. Ми забули, що людина— частина Природи, тісно з нею пов'язана. Відрив від неї, порушення її законів спричиняють хворобу. Слід повернутися до природного роз­витку, вивести життя дитячого організму на режим саморегуляції.