Понеділок, 12.11.2018, 21:26
Вітаю Вас, Гість

 

Чи потрібно переучувати ліворуку дитину?

   Як ми вже знаємо, ліворукість є біологічного основою індивідуальності, відбиттям сформованої системи роботи півкуль головного мозку, і тому примусове переучування спричиняє небажані наслідки.

Переучувати ліворуку дитину — означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан, емоційне благополуччя та здоров'я дитини в цілому. Виховуючи дітей, важливо пам'ятати про те, що на 3-4 році життя відбувається дозрівання аналізатора руху, тому більшість дітей нерідко діють двома руками.

 У цьому віці можна зробити спробу обережно сформувати праворукість, але такі спроби повинні відбуватися без будь-якого насильства, лементів і погроз. Якщо ліворукість не виражена й дитина вільно переходить до дій правою рукою, її вчать активно користуватися правою рукою, якщо ж спроби дорослих зустрічають опір дитини, то не рекомендуємо наполягати: це означає, що дитина — шульга й обмежувати дії її лівої руки не потрібно.
        У процесі насильницького переучування відзначаються серйозні зміни в стані дитини: вона стає запальною, примхливою, дратівливою, неспокійно спить, у неї знижується апетит.

Пізніше з'являються ще більш серйозні порушення: частий головний біль, постійна млявість; фактично діти можуть активно працювати тільки на перших двох уроках, потім їхня увага послабляється, з'являється рухове розгальмування, стомлення.

Процес переучування ліворукої дитини може скінчитися дуже сумно: у дитини розвиваються невротичні розлади (нервові тики, енурез, заїкуватість). Як свідчить медична статистика, кожна третя дитина із заїкуватістю — це переучений шульга. Саме переучування, а не ліворукість як така є сильним специфічним фактором виникнення неврозів.

Ліворукі діти, які унаслідок переучування зазнали невротичних розладів, значно більше часу витрачають на підготовку домашнього завдання, особливо важко їм виконувати письмові завдання. Вони часто відчувають «шкільні страхи», пов'язані з невдачами в класі, зауваженнями, саморозкриттям.

Наслідками таких переживань у дітей стають прискорене серцебиття, астматичні приступи, посилене потовиділення, тремтіння рук, голосу, іноді вони бачать страшні сни, пов'язані з неприємностями, а недостатній відпочинок уночі, у свою чергу, негативно позначається на загальній якості життєдіяльності дитини, її емоційному стані.

Важливо знати, що хвилювання та страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і без того є значно активнішою, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для виникнення страху. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі головного мозку дитини.

У результаті дитина не має сил приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід із ситуації, що склалася,— адже вміння адекватно оцінювати свої дії та вчинки послабляється. Будь-який тиск на дитину, будь-яке перевантаження тільки підсилюють непевність і слабість дитини. Допомога в цій ситуації однозначна — розвантаження дитини, психологічне розслаблення, тому що порушення, які виникають через переучування ліворукості, є порушеннями функціонального стану нервово-психічної сфери.
      Іноді в молодшому віці під час переучування шульги спостерігають істеричні неврози. Особливо яскраво вони виявляються у формі істеричної сліпоти, коли дитина скаржиться, що не бачить ліній і клітинок у зошиті, під час списування з дошки в неї «зникають» літери, слова й фрази.

Усі ці відомості, на жаль, підтверджують численні приклади із практики: іноді переучування викликало в дитини характерний невроз, що виявлявся в порушенні почерку (тремтіння руки в момент, коли дитина бере ручку, поява найсильнішого болю або судомних посмикувань у руці, яка пише).

Під час переучування ліворукої дитини трапляються випадки, коли вже в процесі навчання письма доводиться змінювати робочу руку, що означає вчитися писати практично заново.
      Ліворукі діти, яких батьки переучили писати правою рукою в дитячому садку (школі), подорослішавши, відчувають більш тонку координацію лівої руки, яку й використовують під час виконання побутових справ; вони часто пишуть правою, а малюють або підкреслюють лівою рукою.

Мова ваших дітей

   Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її   мовлення, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

   Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення  мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

   Наше  мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

   Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам:

· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків

  Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

 

Розвиток  словникового запасу дитини

   Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

   Не забувайте про те, що всі сторони мовлення  дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі  ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

   Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

   Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим більше дитина засвоїть і буде  використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

   Однак  просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої роботи  з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

   Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

   Заняття вдома, вільне спілкування  з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

   Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати  нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим  словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

  Як розвивати мовлення дитини

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про  предмети, які оточують її.

2.Збагачуйте словниковий запас запас малюка новими словами, пояснюючи їх.

3.Розмовляй з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкай».

4.Спонукай дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюй їх.

5.Коли малюк говорить, виправляй його мовленеві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.

6.Багато читай дитині, вчи її переказувати, разом вчить вірші, вчі складати цікаві історії за малюнками.

7.Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуй вправи для пальчиків, малюй олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.

Основні правила артикуляційної гімнастики

1.    Заняття має проводитися щоденно протягом 10-15 хвилин.

2.    Кожну вправу дитина має повторювати 5-10 разів.

3. Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату дитини мають повернутися у вихідне положення, а потім - у стан спокою.

4.    Кожну вправу дитина має виконувати повільно, ритмічно й чітко, рахуючи подумки.

5.    Під час роботи із дзеркалом потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м’язи, які тренуються в даній вправі. Шия й плечі мають бути не напруженими.

6.    Під час виконання вправи слід використовувати свою долоню й долоню дитини для імітації рухів язика.

7.    Гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтомлення.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху!

 

     

Подаруймо дітям радість спілкування!

   Правильне мовлення – основа розвитку дитини, запорука її успішного навчання в школі. Розвиток мовлення є важливим завданням усебічного виховання дітей. Тому слід своєчасно усувати всі мовленнєві вади, що заважають вільному спілкуванню дітей. Крім того, слід також ураховувати і те, що вади мовлення нерідко можуть бути спричинені серйозними відхиленнями у розвитку психіки дитини. Діти з неправильним мовленням часто стають замкнутими, похмурими, уникають спілкування з товаришами, не беруть участі у дитячих виступах на святах, не виявляють активності на заняттях тощо. Як знайти той золотий ключик, що відкриє дитині таємниці одного з найдорожчих здобутків людства – мовлення? Як навчити дітей вільно спілкуватися, без перешкод і вад висловлювати свої думки та почуття, навчити слухати і розуміти, щоб бути почутим і зрозумілим? Від своєчасної відповіді на ці запитання залежить майбутнє дитини. Мовленнєві дефекти, невміння чітко і розбірливо говорити є причиною багатьох прикростей та життєвих невдач. У дітей, які мають порушення звуковимови, як правило, загальмовуються і процеси оволодіння повноцінними артикуляційними рухами. Дуже важливо навчити дитину дивитися по-новому на сам процес вимовляння звуків, звернути її увагу на те, як рухаються губи, язик, яку участь беруть у вимовлянні зуби, щелепи, піднебіння, голосові зв’язки, як проходить видихувальний струмінь повітря. А між тим досконалість, відповідність кожного руху, напруження чи розслаблення м’язів губ та язика – усе це має величезне значення: найменша похибка, і вимова звука порушена. Вироблення точних, узгоджених, повноцінних рухів й об’єднання простих рухів у складні досягається під час виконання спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Головна мета артикуляційної гімнастики – навчити дитину керувати органами мовлення та відчувати, запам’ятовувати рухи губ і язика, правильно ці рухи відтворювати для того, щоб згодом чітко вимовляти проблемні звуки у словах. Досвід доводить, що не варто сподіватися, що вади мовлення зникнуть самі по собі, навпаки – вади можуть закріпитися й перерости у стійкі порушення. Отже, по-перше, артикуляційна гімнастика допоможе своєчасно підготувати артикуляційний апарат до постановки тих звуків, які вони самостійно засвоїти не могли. По- друге, розвиток артикуляційної моторики сприятиме у подальшому виробленню гарної, чіткої дикції. По–третє, систематичне і цілеспрямоване тренування мовленнєвих органів стане надійним підґрунтям для засвоєння дитиною артикуляції звуків під час вивчення іноземних мов.

Поради батькам

Пам’ятайте, що ваша мова є взірцем для наслідування, тому вона має бути завжди правильною.

1. Якомога більше розмовляйте з дитиною, читайте та обґрунтовуйте прочитане, коментуйте та описуйте дії, предмети, явища природи, навколишній світ. Це збагачує активний та пасивний словник дитини, розвиває мовлення, збагачує мислення.

2. Ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову дитини.

3. Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної мови. Заохочуйте словесну творчість: спонукайте її до вивчення віршів, лічилок, чистомовок, пісень.

4. Не втручайтеся в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

5. Якщо дитина, виконуючи завдання логопеда допускає помилки, то треба терпляче виправити її, і ні в якому разі не карати.

6. Дорослі при виконанні з дітьми домашнього завдання повинні бути спокійні, не квапити дітей, а збуджувати у них цікавість до занять.

7. Всі вправи для язика повинні виконуватися біля дзеркала.

8. Робота над виконанням домашнього завдання повинна продовжуватися 10– 15 хв, а у вихідні – декілька разів на день.

9. Батьки повинні повідомити логопеда, якщо завдання не виходить і в чому його труднощі.

10. Обов’язково один раз на місяць з’являтись до логопеда на консультацію.